Відгук студента РТФ про навчання на факультеті

Гадаю, після трьох років навчання на Радіотехнічному факультеті нашого чудового НТУУ "КПІ ім. Ігоря Сікорського" я нарешті можу висловити і свою думку щодо нього і навчання в цілому.
Сподіваюсь, цей запис побачать не тільки ті, хто вже є частиною нашого радіотехнічного соціуму, а й абітурієнти і, уповаю, наші майбутні студенти.
Почну з приємного, а точніше з плюсів факультету і трішки (як же без цього) університету:

+ Неймовірна обстановка. Не секрет, що КПІ'шники люди цікаві й різносторонні, але наш факультет пішов далеко за рамки звичайної "КПІ'шної тусовки" й більше того - вийшов на новий рівень. Докази? День факультету найкращий доказ. Я був на інших днях факультетів і не тільки в КПІ. Це зовсім не те, такої атмосфери ви не відчуєте більше ніде. Про RadioDay говорити не буду, бо, на жаль, він вже має мало спільного з нашим факультетом (крім того, що організатори наші). Але і без нього ви отримаєте безцінний досвід і задоволення, відчувши на повну, що таке студентське життя.
+ Поза навчанням. Перевага не тільки факультету, а й всього нашого ВНЗ. В КПІ безліч факультативів, гуртків, відкритих лабораторій, воркспейсів та інших класних штук, які не тільки допоможуть вам розкрити себе в науці, спорті та мистецтві, а й дадуть можливість чудово провести вільний від навчання час. Зазначу, що наш факультет цьому зовсім не перешкоджає
+ Чудові викладачі. Не буду говорити про викладачів інших кафедр, бо це трохи інша тема. Але наші викладачі дійсно круті. Звісно, конфронтації можуть виникати, оскільки всі ми люди й маємо різне бачення речей і ситуацій. Але якщо узагальнити - кожен, буквально кожен викладач завжди проконсультує вас у тому чи іншому питанні, навіть якщо це не його спеціальність і читав він у вас три роки тому. Таке відношення до студента повинне бути всюди і я безмежно радий, що таке є в нас. За свої три роки я встиг попрацювати з деякими викладачами, тому знаю, про що говорю.
А ще тут багато просто хороших людей, з якими приємно поспілкуватись поза будь якими темами, пов'язаними з навчанням і роботою.
Наприклад, коли в мене поганий настрій Олександр Михайлович Купрій (безмежно добра і чуйна людина) завжди запитає що сталось, поплеще по плечу і дасть пораду, а коли наламаю дров - прочуханки. Впевнений, що тільки заради нього варто піти до нас навчатись
+ Деканат. Тут все просто, на нашому факультеті в деканаті працюють чудові люди, які не просто виконують свої юридичні завдання типу "зарахували/відрахували", а завжди допомагають студенту в скрутній ситуації. Самого виручали не раз, за що їм хочу щиро подякувати
+ Перспективи. Перейду до більш раціональних питань. Радіотехніка сьогодні - неймовірно широка галузь науки, яка охоплює не тільки радіотехніку як таку, а й електроніку, телекомунікації, програмування, медицину, радіофізику, радіохімію і, як не дивно, радіоастрономію. Поправте мене, гадаю, що це не все. Впевнений, з цього списку ви знайдете те, що може припасти вам до душі. А от як отримати потрібні знання - це питання інше; скажу лиш, що воно вирішується.
Щодо працевлаштування теж скажу коротко. Якщо ви за ці роки чогось навчились - проблем не буде, а якщо ні - у вас все одно є диплом про вищу освіту
Тим паче, викладачі та співробітники факультету теж піклуються про те, щоб у нас в майбутньому була робота. Це також дуже круто.
+ Навчання. Гуманітарні науки потрібні. Знаю, неочікувано. Але потрібні вони тільки для вас, а от чи потрібні у технічному ВНЗ - не впевнений. Але проблеми з ними виникають рідко. Хіба що сумно, коли хтось за рахунок них виїжджає на стипендію залишаючи позаду дійсно знаючих людей. Щодо технічних дисциплін - тут є свої плюси та мінуси. Рівень вимог у всіх різний, але якщо вам це дійсно цікаво і якщо ви будете працювати - і тут проблем не буде. Про мінуси я розповім нижче, але зауважу, що в цьому питанні нам є чим гордитись. Ще одна так звана "плюшка": якщо ви покажете себе людиною спроможною і працьовитою - вас можуть взяти працювати до себе викладачі, а це пряма дорога у всілякі Європи й Америки, а отже і в безхмарне майбутнє
+ Спеціалісти. Тут все теж дуже круто. Проблеми, пов'язані з недосконалістю навчальних баз нівелюються тим, що у нас працюють спеціалісти, які навіть поза тим самим навчанням можуть і будуть вас вчити всьому, що знають. Головне, щоб ви хотіли цього. Вони дійсно знають свою справу, тут без питань.

Тепер розповім про більш сумне - мінуси:

- Застарілі дисципліни й матеріальна база. Це клеймо не тільки КПІ, але і всієї вищої освіти в Україні. Мені трохи сумно, адже модернізаційні процеси почались після нашого набору, а ми вимушені "довчатись" по старих навчальних планах (звісно, не завжди, але в більшій мірі). Щодо майбутніх студентів - їм пощастило, і я впевнений, що через кілька років ми й тут вийдемо на новий рівень. Зокрема, мене неймовірно радує кафедра РТПС, яка за кілька років зробила значні зрушення в оновленні технічно-матеріальної та теоретичної бази.
- Рівень підготовки. Це майже не пов'язано з попереднім пунктом, що може когось здивувати. Причина в тому, що багато наших студентів навчається лише для того, щоб отримати диплом.
Я йшов на РТФ з повним розумінням того, що мене чекає, бо обирав ще між ФЕЛом, ІТС та ФІОТом (добре, що знаючі люди відговорили) і зустрів перепони лише в тому, що на першому курсі мені було відверто нудно і здав я його практично на шкільних знаннях. Далі стало цікаво і я занурився у це з головою. Але от більша частина моїх колег абсолютно не бачить себе в цій сфері й показує це відношенням до навчання. Від цього й у викладачів часто опускаються руки, і, як наслідок, падає рівень підготовки тих, хто хоче дійсно навчитись.
Головна причина - абітурієнт не знає, що таке сучасна радіотехніка. І це потрібно якось виправляти.
- Відраховують. Не впевнений, що це абсолютний мінус, адже відраховування тих, кому не потрібне навчання на нашому факультеті (ех, кучу друзів так втратив) зможе частково нівелювати проблему, описану в попередньому пункті. Але це мінус з тої точки зору, що студент міг ще просто не розкритись і не показати все те, на що здатен. Нашим викладачам потрібно вміти бачити таких людей і стимулювати їх, а не просто відраховувати. Хтось скаже, що вони не зобов'язані. Ні, не зобов'язані, але як люди вони можуть допомогти іншій людині знайти себе і досягти чогось у житті. А це, я вважаю, вчинок гідний поваги.
- Апатія. Все частіше почав помічати, що студентам стає байдуже на свій факультет і університет. Не знаю, що послугувало причиною цьому, тому багато сказати не можу. Але мені сумно, що так відбувається. Тому в наступному навчальному році я буду намагатись це виправити та вже навіть знаю як.

Я можу писати довго, але сенсу не бачу, бо мало хто дочитає до кінця навіть це. Як висновок скажу лише те, що йти на РТФ потрібно, але якщо ви впевнені, що це буде для вас цікавим, ну або хоча б не нудним
Тут ви знайдете все, що потрібно й навіть трішки більше.
Дякую за увагу

Володимир Кисиленко, студент 4 курсу РТФ